Суперспойлер. Випуск 4. «Репродукція» покійних дружини і дітей? Легко!

1

Не сказати що фільм тупий за своєю задумом, але як-то все тут не додумано і трохи наївно. І, що найголовніше – дуже просто. А збіг обставин у вигляді загибелі всієї сім’ї як раз в потрібний момент і зовсім виглядає як маревне збіг, притягнута за вуха заради сценарію. Але, як би те ні було, герою Кіану Рівза був потрібен стимул до того, що йому було призначено здійснити за задумом сценаристів, і він його отримав…

 

Знову звертаємо вашу увагу на те, що назва нашого матеріалу – «суперспойлер», а значить в ньому буде повністю розкрита тема картини. Кому цікаво буде подивитися цю картину в перший раз, краще не читайте цей матеріал. Тих же, хто заснув у кінотеатрі, або хто, навпаки, любить перед переглядом зачитати короткий переказ, щоб знати, до чого бути готовим, ласкаво просимо у фантастичний світ «Репродукції».

З чого вся каша заварилася

Вільям Фостер – спец, розробляє методи перекидання свідомості людини з живого тіла в машину (механічного робота). Починається фільм з того, що в лабораторію компанії надійшло нове тіло. Цього разу це недавно померлий при виконанні сержант Келлі.

За допомогою своєрідного нейрозонда, що входить в контакт з ще життєздатної (за твердженнями спеців) корою головного мозку, на спеціальну масивну «карту пам’яті» записується нейрокарта померлого сержанта, причому робиться це за лічені секунди. Потім робиться так званий «нейрооттиск», який вже можна завантажувати в синтетичний мозок робота. Що вчені на чолі з Вільямом і роблять.

Але після перенесення свідомості і активації машина починає вести себе неадекватно. Вона постійно твердить: «Хто я?» і починає дерти себе на частини, отпинывая і відштовхуючи руками намагаються до неї підійти спеців.

Зрештою Вільям висмикує головний штекер (як в «Матриці») і робот деактивується. Після цього у Вільяма відбувається розмова з шефом Джонсом, який говорить, що якщо не буде позитивних результатів у найближчому майбутньому, проект доведеться згорнути.

Фостер відправляється додому, де показується в якій ідилії він живе. У нього красуня дружина — Мона, працює в приватній клініці. Старша дочка – Софі, син Мет (на 2-3 роки молодші старшокласниці Софі) і молодша донька – Зої, яка тільки має піти в школу. Разом вони збираються поїхати на відпочинок на невеликій яхті під дивною назвою «Невірна Шалава» (а що, шалавы бувають вірні?), яку їм люб’язно позичив напарник Вільяма по роботі.

Але по дорозі трапляється аварія, в якій з усього сімейства виживає лише сам Вільям, причому у нього, як не дивно, ні подряпини. Дружина з дітьми вмирають. Фостер дзвонить напарнику Еду і просить його привести на місце аварії обладнання для «картування».

Напарник прибуває на місце, де вони знімають нейроматрицы всіх покійних членів родини на карти пам’яті. Після Вільям просить напарника позбутися від тіл і привезти до нього додому обладнання для клонування.

Що ж було далі?

А далі було щось. Через кілька годин заявляється Ед на вантажівці, під зав’язку завантаженому апаратурою для клонування і бочками з «інгредієнтами для відтворення живих тіл». Звучить дико, але на питання Вільяма: «Що в бочках», напарник так і відповідає, цитуємо:

«Компоненти, складові, амінокислоти, фруктоза, каталізатори, коротше, тут тонна базової рідини, все необхідне, щоб створити тіла…»

Вільям зауважує, що резервуарів для вирощування тільки 3, а 4. А тому перед ним стоїть вибір кого з членів сім’ї «не воскрешати». Методом жеребкування він визначає, що репродукувати він буде всіх, крім молодшої доньки Зої.

Поки тіла ростуть, він виробляє своєрідну «чистку свідомостей» Мони, Софі і Мета, видаляючи з них всі спогади про Зої. Також він чистить їх смартфони, підтримує їх листування з друзями і з колегами дружини по роботі, видаючи себе за них.

Тут з’ясовується, що Джонс зверне проект, якщо Вільям не вийде на роботу і не займеться справою. Триста сорок п’ятий повинен заробити! Так Джонс і іже з ним називають машину – робота, який під час попереднього експерименту трохи себе не розірвав на частини. Фостер змушений вийти на роботу і знайти причину того, чому при активації людського розуму синтетичний мозок веде себе не адекватно.

Завершення репродукції

Минуло 17 днів і всі тіла виросли і розвинулися на 100%. Залишилося тільки їх вийняти з резервуарів і завантажити в них нейрооттиски. Але тут Вільям починає «очковать». А що якщо при активації нейрооттисков клони членів сім’ї почнуть вести себе так само неадекватно, як 345-й.

Але тут до нього дійшло, що просто вся вегетативна система, заточена під управління вегетативними функціями (робота серця, органів судин тощо), не пристосована до машини, і потрібно її просто адаптувати. Але у випадку з людьми, тобто з активацією нейрооттиска в тілі живої людини, все повинно спрацювати на 100% преотлично.

Так і є. Його сімейство оживає, і все в порядку. Дрібні нюанси, типу короткочасних спогадів про Зої і про якусь аварію – не в рахунок. Їх завжди можна підчистити, чим він займається у випадку з Софі. Але за цією справою його палить дружина і він змушений розкрити їй сувору правду.

Коли вона намагається обурюватися він ставить її в глухий кут питанням: «А що б ти зробила на моєму місці?» І Мона змушена заткнутися.

Втеча

Зрозумівши у чому заковика у випадку з активацією завантаженого синтетичний мозок нейрооттиска людини, Вільям пише спеціальний алгоритм, після застосування якого людський нейрооттиск почне сприймати тіло машини як своє.

Але він не поспішає випробувати його на чужому мозку, хоча нещодавно до них привезли відмінне тіло. Закрившись в туалеті, він, долаючи нестерпний біль, вганяє голку нейрозонда до себе в око і робить свій нейрооттиск, який збирається завантажити в машину, тобто, в 345-го. Адже опинившись у тілі машини особисто, він вже точно розбереться що до чого і не стане вести себе неадекватно.

Але У Джонса закінчується терпіння. Він заявляється до Фостеру додому і вимагає повернути в його лабораторію об’єкти 346, 347 і 348, тобто – клонів його дружини і дітей, яких він так успішно воскресив, а також віддати йому алгоритм, за допомогою якого нейрооттиск людини працює в машині без збоїв. Попутно він визнається Фостеру, що ні до яких біомедичних компаніям їх приватна лавочка не відноситься. Вони просто хочуть навчитися завантажувати розум спеца в машину, щоб потім здати (продати) технологію оборонці.

Так ,виявляється, Ед здав його начальнику з потрохами, і це сумно.

Очманілий Вільям йде за картою пам’яті, на якій записаний алгоритм, а коли приходить, вганяє Джонсу шприц з якоюсь гидотою, від якої той повинен відключитися на деякий час. А щоб «відключення» того сталося швидше, він для вірності садонув його по голові важкою «флешкой» з алгоритмом.

Після він збирає своє клоноване сімейство, разом вони сідають у машину і звалюють подалі отседова.

Несподівана розв’язка

Виявляється, від народження в усі клони автоматом імплантуються жучки, і за ними в погоню вирушили шістки Джонса. Коли до Фостеров це доходить, сімейство ввалюється в клініку дружини щоб спалити жучки за допомогою електрошоку.

Після вони відправляються в порт, звідки збираються втекти по воді яхті Еда. Поки Вільям копається на яхті в пошуках ключів від двигуна «Невірної Шалавы», приїжджають посіпаки Джонса і забирають клоноване сімейство, чекає його в машині, в лабораторію.

Виходу немає, через час туди підтягується і Вільям Фостер. Джонсон вимагає алгоритм або загрожує розправитися з дружиною вченого. Для перестраху він вбиває Еда. Тоді Вільям погоджується і починає працювати над алгоритмом, сам в той час в таємниці завантажуючи свій нейрооттиск у 345-го.

Все завершується як тільки його клонований розум оживає в машині. Робот з свідомістю Уильями Фостера граючись розбирається з усіма шістками Джонса і з самим Джонсом. Перед його смертю справжній Вільям пропонує йому воскресіння в обмін на угоду. Джонс погоджується.

Відтепер запанувала ідилія. Джонс керує проектом з воскрешениям, в якому ключовою фігурою є робот з свідомістю Вільяма Фостера. Сам же Фостер з сім’єю отвисают десь на теплих пляжах. Плюс до всього в кінці виявляється, що він, все ж таки, виростив тіло для молодшої доньки Зої.

Завіса і оплески.

Питання, питання, питання…

Виявляється, вважати свідомість людини можна за лічені секунди. Дуже цікаво. Хоча вміщати воно має величезні масиви інформації. Тут гру на флешку скидываешь, так вона хвилини гойдається. А тут все – в лічені секунди, раз – і готово. Те ж і з «образом диска» або як він у них тут називається — «нейрооттиском». Виявляється, розгорнути його на синтетичний мозок – справа секунд. Ну що ви хотіли? Фантастика адже!

Але не тільки це викликає розчулення наївністю творців шедевра. Ось інші питання, на які хотілося б отримати відповіді.

Передача даних

Зчитується інфа тільки з одного місця – з точки за оком. Там що, є якийсь своєрідний роз’єм під голку зонда? Як зчитування і передача даних взагалі стає можливою? Адже Для цього потрібно вказати шлях – звідки і куди. А тут шлях – від усюди. Тобто, зонд це щось подібне компресора – всмоктав все підряд, і готово. І як потім з цією купою-малої працювати? Як-то все незрозуміло…

Душа або нейрохимия? Звичайно, – нейрохимия!

Спочатку між Вільямом і Моною відбувається досить глибока розмова, в якому вона наполягає на тому, що душа у людини є, а він каже, що душа – це просто сукупність вчинків та подій, тобто, за його словами – просто «нейрохимия». Після Мона йому кидає багатозначну фразу: «Як би ти не переплутав добро зі злом!». Ну і що? До чого був цей «високий» розмова?

По фільму виходить, що Вільям прав і душі-то якраз і немає. Але, незрозуміло, переплутав він добро зі злом? Як інтерпретувати кінець фільму? Адже процес «переселення душ» він в експлуатацію, все ж, запустив…

Про шкоду поїздок в непогожу ніч або Як позбутися тел родичів?

Навіщо було їхати на відпочинок в ніч і в дощ? Щоб угробити сімейство по дорозі? Напевно, так і є. По-іншому сценаристи не знайшли як убити членів сімейства.

Всі померли в катастрофі, а Киянка Рівз вижив. Блін, ну і наївність…

Герою Кану Рівза було дуже важко позбутися тіл своїх рідних, тому він попросив про це свого невиразного напарника Еда, який з вигляду і зовсім був ганчіркою. Що за маячня взагалі? А йому що, позбавлятися від тіл родичів товариша буде легше?

Питання з доставки обладнання

Як вийшло, що Ед поодинці припер в приватний будинок до Вільяму цілу вантажівку обладнання і «расходников», і йому нічого за це не було? Дозвольте, по всьому видно, що контора була серйозною. А в будь-якій серйозній конторі є серйозна охорона. Але охороняють вони, як видно, тільки парадний вхід. З тилу ж – кради багатомільйонне обладнання – все по-фіг.

Тонна корисних речовин і резервуари. Як Ед вантажив все це в одну харю, може хтось пояснити? Їх же, напевно, довелося відключати, знімати зі своїх постаментів (чи чого там) в лабораторіях, спускати на парковку чи як? І все – поодинці. Вантажити до них всі кабелі, шланги, іншу навесуху, комп’ютерне обладнання, за допомогою якого все це управляється…

«Альо, чуєш Вася, привези-но мені там пару-трійку резервуарів для клонування, та пару бочок амінокислот, будь ласка!» «Так звичайно, Петя, який питання, ща загружу і приїду!» Ну просто ідіотизм якийсь…

До питання про розміщення і енергоспоживанні

Звідки в своєму будинку Вільям знайшов місце під лабораторію? Але це – гаразд. Як він запитал все обладнання? Адже електромережу приватного будинку на таке навантаження просто не розрахована.

«Вася, а куди встромляти резервуари?» «Петя, ти че тупишь, там на стіні праворуч розетка!» «А, ага, бачу. Так їх цілих три резервуара-то. А ще насоси і компи і всякі датчики підключати!» «Ну ти і даєш! А трійники і перенесення на що тобі?»

Погодьтеся, цілковита нісенітниця!

До питання про крадіжку акумуляторів

Як, вибачте, Вільяму вдалося вкрасти, як висловився поліцейський: «у машин з усього кварталу» акумулятори? Адже зараз тільки доторкнися до авто, сигналка так починає верещати, що тебе в момент пов’яжуть. Мабуть, на Фостеров автомобільна сигналізація не реагує. У них – вроджений імунітет. Та навіть якщо так, зняти 20 акумуляторів з машин і приперти їх додому – це скільки часу займе? До ранку, вже точно. Не простіше дочекатися ранку і з’їздити в магазин за генератором? Або, якщо сильно припекло, купити генератор або взяти його в оренду на їх тамтешньому місцевому «Авіто»? Наївний і повний ідіотизм.

Цікаво, а сам Кіану не міг сказати режисерові, що той знімає повну ахінею? Соромився, напевно. Не кожен зможе сказати доброму співрозмовнику: «Чуєш, Вася, у тебе сопля збоку носа засохла!»

До питання видалення «деяких» спогадів

Як це можна зробити? Як можна у матері «без палєва» видалити спогади про її доньці? Це потрібно видаляти відразу всю пам’ять з моменту її народження, адже всі думки її протягом кожного дня пов’язані з дитиною. Як, вибачте, видалити той час, коли ти 9 місяців ходила вагітна чи дочку тільки народилася і ти з нею була нерозривно?

Думаємо, без коментарів.

До інших питань

Дуже неправдоподібно, що цілих 17 днів можна приховувати зникнення 4 осіб. А те, що при нинішньому різноманітті хмарних сервісів тато виявляється в змозі видалити всі неугодні йому фотки дочки… Та він навіть в смартфон до своїх дітей без пароля або відбитка пальця не зайде.

Дуже неправдоподібно, що таке складне біологічне створення, як людина, можна виростити лише за 17 днів. Про пташок, навіть курча у своєму «резервуарі», тобто яйці, росте 22 дні.

Дуже неправдоподібно, що робот, якого використовували для дослідів по перенесенню свідомості, робився з куленепробивних сплавів. В голлівудський фільмах, чомусь, завжди так – якщо робот, значить його кулею не візьмеш. Все це – нісенітниця повна.

Висновок

Але, між тим, якщо сильно не вдумуватися, на п’ятірочку з гаком фільм потягне. Хоча б через центральної ідеї щодо перенесення свідомості і дивною, хоч і передбачуваною, кінцівки. Робот-двійник (по свідомості) людини, що воскреє людей. Хм. Навіть звучить дивно.

На цій дивній ноті ми і розпрощаємося з вами до наступного нашого випуску. А поки – всього хорошого і побільше вам дивних і не розчаровують фільмів!