20 жовтня 2017 року в школі Гномон відбулася зустріч з концепт-дизайнером Віталієм Булгаровым. Він розповів про свою роботу і дав багато корисних порад. Ми перевели для вас деякі фрагменти цієї зустрічі.
Нещодавно вийшов фільм «Привид в обладунках», для якого ти робив концепти. Перед цим ти працював над «Робокопом» і «Трансформерами». Чим ти зараз займаєшся?
Останні півтора року я зосередився на індустріальному дизайні. Причиною цього стало бажання оволодіти новими навичками і поліпшити знання дизайну. Ось уже чотири роки як я співпрацюю з Hankook Mirae Technology, розробляю роботів. Нас чекає ще чотири-п’ять спільних проектів. Крім цього я час від часу займаюся фрілансом. Нещодавно я працював з Boston Dynamics. Я не можу розголошувати деталі, але це пов’язано з тими їхніми роботами, яких ви вже бачили в роликах. Моєю метою було зробити їх роботів менш страшними. Враховуючи агресивний дизайн в моєму портфоліо – трансформери, термінатор, мій проект «Black phoenix» — я досі не розумію, чому ці хлопці вибрали мене. Це був приголомшливий досвід і я багато чому навчився. Також я працював з NASA і морською піхотою США.
Перед тим, як перейти дизайн, ти працював над відеоіграми – Starcraft, Diablo. Розкажи про це детальніше.
Для мене це стало мрією, яка втілилася в реальність. Я виріс на Diablo 2 і Starcraft. Моєю першою грою був Warcraft 2. Синематики Blizzard надихнули мене на заняття 3D. Я брав участь у конкурсі, де одним із суддів був Fausto de Martini. Він високо оцінив мою роботу, хоча я не зайняв призового місця. Це було відразу після того, як я побачив синематик Building a better marine. Він мене дуже мотивував, я зрозумів, що хочу працювати з цими хлопцями.
Я створив нове портфоліо спеціально для того, щоб потрапити в Blizzard Cinematics. По суті – це самостійна кіностудія всередині компанії. Вони не займаються іграми — тільки синематиками. Опинившись там, я брав участь у всіх проектах Blizzard – World of Warcraft, Diablo, Starcraft. Цей досвід став поворотним моментом у моїй кар’єрі в плані розвитку почуття стилю і методів роботи. На мене вплинули Fausto di Martini, Joe Peterson , Jonathan Berube. Робота пліч-о-пліч з ними зробила величезний вплив на моє дизайнерське бачення і естетичні уподобання. B Blizzard я став замислюватися про те, щоб працювати над фільмами.
До тебе часто звертаються з питаннями або за порадою. Що цікавить людей більше всього?
Найчастіший питання – про софт. Я вже 10 років використовую Softimage XSI і не збираюся його міняти, поки не вийде 3д-пакет, значно його перевершує. Це дуже точний інструмент, відмінно підходить для моделлинга під сабдив. Коли я працюю в цій програмі, я перебуваю в моменті, в потоці. Це важливо, тому що один з ключових моментів продуктивності – це отримувати задоволення від роботи. Ти повинен бути настільки захоплений процесом, щоб не думати ні про що іншому. Якщо ти будеш змушувати себе працювати, то ти швидко втомишся. А якщо для тебе робота – це фан, то це вже зовсім інша історія.
Мені подобається виконувати вправу, яка допоможе будь-якому моделлеру. Ти ставиш тимчасові рамки і строго обмежуєш інструменти, якими можеш користуватися. Наприклад, у мене є одна година і я можу користуватися тільки экструдом і мувом. Подивися, що ти зможеш зробити з цим. Така задача змушує тебе думати по-новому, і ти виявляєш нові способи використовувати вже знайомі інструменти.
Іноді головне в проекті – не дизайн, а радість від можливості зробити щось дуже круте. Ми, дизайнери, постійно ганяємося за ідеальним дизайном. Досягти цієї мети не виходить, але ця мрія надає тобі енергії, щоб іти вперед. Це рух набагато важливіше кінцевої мети.
Розкажи про проект Black Phoenix (10 роботів за 10 днів).
Це була спроба розвинути навички 3д-концептинга без попередніх скетчів. Потрібно було вирішити проблему з часом і навчитися робити швидко і добре. Я взяв творчий відпустку, ми з дружиною поїхали на Гаваї, і я працював там по 12-15 годин. Я думав: «Так, я у відпустці, але мені не обов’язково нікуди йти, я можу насолоджуватися роботою». Перед цим ми їздили в Чорнобиль і зроблені там фото стали фоном для рендера. Перед цим 10-тидневным проектом я три місяці оптимізував мій робочий процес. Це стало іспитом для себе самого. Кожен день був розписаний по хвилинах, враховано навіть час на відвідування туалету. В один із днів я відпрацював 16 годин чистого часу. Після такого досвіду всі наступні робочі проекти здавався мені дуже легкими.
Які поради ти можеш дати новачкам, які мріють працювати в індустрії?
Кілька речей, які я б хотів знати 12 років тому. Перша — ясність. Найважливіше — чітко знати, чого ти хочеш. Якщо ти детально уявляєш свою мету, то тобі це допоможе заощадити не рік, а п’ять-десять років твого часу. Розвиваючи цю тему, скажу : не намагайтеся когось наслідувати. Вам потрібно знайти свій власний унікальний стиль. Єдиний спосіб для цього – використовувати свій накопичений багаж досвіду і знань. Наприклад, все моє минуле – навіть те, що в дитинстві я любив слухати heavy metal — впливає на моє візуальне сприйняття і його реалізацію.
Я чув фразу: «Заздрість — це невігластво, а імітація – самогубство». І я згоден з цим. Ти будеш заздрити комусь тільки якщо ти не розкриваєш свій потенціал. Ми всі різні. Єдина річ, за якою варто ганятися – це бути кращою версією самого себе. Це не про філософію, це дуже практична думка. У професійному плані тобі потрібно знайти свій голос і рухатися в тому напрямку, який ти вважаєш перспективним, яке тобі дуже подобається. Коли я починав, я не бачив різниці між hard surface і органічним моделюванням і мій скілл в обох областях був посереднім. Але потім я відчув, що в hard surface мені було що сказати». В органіці я такого не відчував. Це було дивно, тому що я завжди думав, що хочу робити персонажів. Я почав робити hard surface у свій вільний час і виявив, що я можу дуже довго займатися монотонною роботою. Ретопологией, наприклад.
Знайди для себе те лихо, яке ти готовий прийняти. Ця фраза з обалденной книги Марка Менсона «Тонке мистецтво пофігізму» (Англ назва — Subtle art of not giving a f*ck .Якщо захочете прочитати – краще шукайте переклад без цензури. Прим. ред.). Автор говорить про те, що щастя – переоцінюють. Тобі треба знайти те, чим ти готовий займатися щодня, але єдиний спосіб бути задоволеним життям – це кидати собі виклик. Ти повинен знайти те, що буде приносити тобі дискомфорт. Скажімо, ти працюєш в VFX, тобі потрібно написати скрипт і зробити багато наворотів для якогось особливого спецефекту. Тобі доведеться багато чому навчитися і випробувати стрес, тому що ти робиш щось, що до тебе ніхто не робив. І це буде важко. Але тобі потрібно прийняти це. Ти повинен думати: «Це кошмар якийсь, але я це обожнюю!». Ось цим і треба займатися. Якщо переживеш так 10 років, то у тебе вийде гідна кар’єра.
Найскладніше — це знайти справу, в якому ти добровільно будеш ставити собі високу планку. Тому що ти настільки любиш те, що ти робиш, що ти готовий терпіти дискомфорт, щоб стати краще. Якщо на самому початку шляху ти зрозумієш, що це за справа, то зекономиш собі багато часу.
Сьогодні небезпечно ганятися за «доброю» роботою. Тому що вона — не назавжди. Ти можеш зробити собі відмінне портфоліо, отримати посаду, але якщо це виявиться не тим, чим ти готовий займатися кожен день, то потім тобі доведеться змінювати спеціалізацію.
Скільки часу ти витрачаєш на вивчення нових методів роботи?
Я відводжу цього 2 місяці, які розтягую на рік. Щотижня я виділяю день, щоб спробувати щось нове. Це так звана «проблема дослідження-використання». Іноді треба робити вибір – чи використовую я мій час для того, щоб виконати роботу або ж для того, щоб оптимізувати мій робочий процес. Тут важливо враховувати твої особисті уподобання і компенсувати «слабку» сторону. Хтось більше любить експерименти, хтось штампує те, що вміє.
Я намагаюся змусити себе освоювати нові інструменти, щоб знати, що я не втрачаю нічого важливого. Але я не роблю цього під час важливих проектів, тому що це збиває мій графік. Я розписую кожен день роботи по годинах, а по графіку можна ефективно робити тільки те, що ти вже робив раніше.
Як можна стати таким же крутим професіоналом, як ти?
Важлива особиста філософія, на якій будується та професіоналізм і характер. Основа особистої філософії — ти у відповіді за те, яким життям живеш. Якщо життя не вдалося – то це твоя відповідальність. Є речі, які ти не можеш змінити, але якщо ми будемо концентруватися на них, то витратимо масу енергії і це вплине на стан свідомості. Якщо ти зрозумієш, як зберегти позитивний настрій, то ти зможеш вирішувати питання швидше і якісніше. І не скаржся. Якщо тобі щось не подобається — виправ. Не можеш змінити – не ний. Наприклад, що не подобається в політиці – або ставай активістом, або продовжуй займатися своєю справою. Особисто я легко відволікаюся, тому єдиний спосіб для мене бути продуктивним – це свідомо уникати всього, що не пов’язане з моїми довгостроковими цілями. Зараз дуже багато негативних новин і нісенітниці, і ти повинен знайти спосіб блокувати це.
Коли ти прокидаєшся, ти повинен бути готовий робити офігенний арт. Якщо у тебе немає позитивного настрою, то ти не выложишься на 100%. Якщо ти хочеш досягти успіху, то тобі потрібно викладатися на 150%, перевиконувати план. Це стан духу треба оберігати від зовнішнього негативу.
Також важливо те, як ти сприймаєш стрес. Шкоди завдає не сам стрес, а твоє ставлення до нього. Якщо ти думаєш: «ой, ну знову дедлайн, напряг..» і переживаєш з цього приводу, це буде тобі на шкоду. Якщо ти думаєш: «О! дедлайн – яка відмінна можливість прокачати скілл!» — то ефект буде зовсім інший. Сприйняття буде впливати на хід твоїх думок.
Ми повинні розуміти нашу власну психологію. Наприклад, я відволікаюся на дрібниці. Тому у мене є веб-блокер, який не дозволяє перевіряти новини, фейсбук і тд. до неділі.
Про мотивації. Ніякої магії. Як і твоя особиста гігієна – це твоя особиста відповідальність. Ти повинен розуміти, як і ефект від душу, мотивація не буде тривати вічно. Ти повинен регулярно мотивувати себе. Це твоя перша задача відразу після пробудження.
Моя ахіллесова п’ята – прокрастинація. Є така штука — я називаю її пізнім стартом. Ти відкладаєш роботу на крайній строк. Ти прокидаєшся, слухаєш музику, дивишся референси, емоційно готуєшся, і ось — ти готовий працювати. І ти працюєш 16 годин поспіль, тому що час підтискає. На наступний день прокидаєшся розбитим, втомленим і вся наступний тиждень нанівець, тому що ти перегорів. Зі мною таке часто бувало. Мені вдалося вирішити це з допомогою поняття під назвою «схильність до дії». Коли я жив у Москві, у нас був тренер з боксу, який говорив – не готуйся до удару просто бей. І коли я прокидаюся і сідаю за роботу я дотримуюся цього принципу – просто бий, просто роби. Включив комп’ютер, почистив зуби, запускай 3д-пакет і починай моделить. Все хороше в моєму житті відбувалося тільки завдяки дії, а не сумнівам. Нехай я допускаю помилки, але головне — я роблю. Прокрастинація — майже як хвороба. Чим більше її запускаєш, тим складніше потім подолати. Обирай дію. Навіть якщо не готовий, якщо не впевнений – роби. Ти ніколи не будеш абсолютно готовий і на 100% впевнений, а помилки можна виправити потім.
Відео зустрічі (англійською) можна знайти тут. Переклав Макс Максимов.
