Віталій Булгар здійснив свою американську мрію, став самим відомим фахівцем з hard surface в 3d-індустрії, працював над створенням синематиков, фільмів, медичного обладнання та справжніх роботів. З цієї статті ви дізнаєтеся, як йому вдалося домогтися такого успіху і не зупинятися на досягнутому.
Про планування
Не можна одним пострілом потрапити в дві мішені. Ти повинен вибрати собі одну мету. Я усвідомив, що треба робити моделі під продакшн, або займатися дизайном. Тому я почав освоювати дизайн у вільний час. Я став цікавитися, як я можу працювати швидше, як я можу оптімізоровать мої зусилля. Вибудувати ефективну і продуктивну систему роботи – непросте завдання. Софт, гаджети і комп’ютери – це 20% результату. Решта залежить від того, як ти живеш: що ти їж, скільки спиш, скільки разів на тиждень займаєшся спортом, які книги ти читаєш і з ким ти спілкуєшся.
Ключем до інтенсивної і продуктивної праці є твоя особиста здатність виконувати будь-які завдання з ентузіазмом, позитивною енергією і чітким баченням результату. Це окрема дисципліна, яка варта того, щоб її вивчити. Чим би ти не займався – 2d, 3d , дизайн, бізнес, спорт – скрізь діють ті ж принципи ефективності.
Я читав статтю про те, як планувати щоденні справи в довгостроковій перспективі, і ідея зводилася до того, що все у твоєму житті – це набір секунд. Життя складається з низки років. Кожен рік складається з низки місяців, тижнів і днів. І єдиний спосіб планування – це враховувати те, як ти проведеш хвилини і секунди. Тому коли ти моделюєш, то працювати треба так, ніби від цього залежить твоє життя.
Технології стрімко розвиваються. Кількість інформації зростає. Ми не знаємо, що буде завтра. Єдиний спосіб підготувати себе до майбутнього – це сьогодні робити найкраще, на що ти здатний. Неважливо, втомився ти або не в настрої. Якщо ти щодня виконуєш поставлені перед собою завдання, ти сформуєш звичку, яка допоможе тобі «на дистанції».
Щоб зробити мій день максимально продуктивним, я зазвичай планую справи з вечора. Коли я прокидаюся вранці, у мене вже є готовий план і мені не потрібно морочитися з вибором заняття. Я просто починаю виконувати завдання одну за одною. Зазвичай я складаю список найважливіших справ на день у порядку важливості і призначаю кожному з них дедлайн. Тим самим я прибираю різні заняття, які можуть мене відволікти.
Кожен елемент, над яким я працюю, розбивається на складові частини зі своїми дедлайнами, які ставляться з урахуванням основної мети. Головна причина такого ретельного планування полягає в тому, що якщо у мене немає чіткого бачення результату і списку завдань з дедлайнами, то мій розум буде відволікатися на веб-серфінг, книги/статті або навіть на зайву деталізацію якійсь невеличкій частині дизайну. Я відкидаю всі подразники, які не сприяють досягненню моїх цілей на день.
Коли я робив 10 хутра за 10 днів, я використовував таймер. Я словесно описував кожен елемент дизайну і виділяв на нього час – 10-15 хвилинні відрізки. І це відмінно працює! Скажімо, я роблю плече хутра і хочу зробити гак для троса на суглобі. Якщо я не укладаюся вчасно, то я до цього не повертаюся, і мій дизайн залишається без гака.
У дизайні завжди не вистачає часу, щоб зробити все, але завжди достатньо часу, щоб зробити найважливіше. Ти питаєш себе: «Про що мій дизайн?», — і вибираєш три найголовніші речі. Скажімо, це 1) робот на двох ногах 2) з гранатометом на спині і 3) злісної квадратною головою. Якщо ти зробиш їх добре, то 80% роботи виконано. Це принцип Паретто. 20% зусиль дають 80% результату. Час, що залишився, ви можете присвятити деталізації і наведення лоску.
У житті важливо дотримувати баланс. Для цього ти повинен детально прописати, скільки часу ти приділяєш сім’ї, скільки спорту, скільки ти працюєш, що ти їж і тд, щоб у твоїй голові була гранична ясність. Встановлюючи свій розпорядок, ти отримуєш енергію під свої задачі, а до тих пір, поки плани і бажання знаходяться на гіпотетичному рівні, вони нічого тобі не дають. Має значення тільки дія, а не пусті роздуми.
Про навчання
Кожні рік-два я влаштовую собі щось на зразок особистого іспиту, щоб покращити мої навички та опрацювати слабкі сторони. Наприклад, ти не розумієш анатомію передпліччя. Виділи собі пару тижнів і вивчи цей момент до автоматизму. Малювання передпліччя щодня по 14 годин вибудує потрібні нейронні шляху у твоєму мозку. Так само і з Zbrush. Багато художники не можуть звикнути до інтерфейсу. Присвяти тиждень виключно роботі в Zbrush, і ти назавжди вирішити цю проблему. Коли Zbrush тільки з’явився, у мене був різдвяні канікули, я вклав тиждень до його вивчення, і з тих пір у мене не було ніяких складнощів в роботі з ним, ні з освоєнням оновлень.
Навчання методом занурення – найефективніший спосіб навчання в довгостроковій перспективі. У більшості людей помилкова тактика. Вони шукають миттєвого винагороди, швидкого результату. Лінкольн сказав: «Якщо ви дасте мені 6 годин на те, щоб зрубати дерево, чотири години з них я буду заточувати мій сокиру». Те ж стосується і навчання. Якщо ви інвестуєте трохи більше вашого часу, щоб добре вивчити програму, або освоїти якусь техніку, це буде приносити вам дивіденди все життя.
Коли я працював над Black phoenix, я ставив собі за мету придбати нові звички – поліпшити те, як я керую своїми часом, як приймаю мікро-рішення в дизайні і моделюванні. Я хотів зламати старі звички «чистого» моделювання під сабдив, які сформувалися в мене за 10 років роботи. Я не міг зробити це «наполовину». Мені потрібно було йти до кінця, тому я працював 11 днів 16 годин. Це було важко, але в результаті я отримав нові звички. По науці нова звичка формується за 21 день.
Скульптор Simon Spiderzero Lee влаштував собі подібне випробування, але він працював 20 днів поспіль. І кожен день – неймовірна деталізована скульптура. Здавалося, він повинен втомитися, але він робив усе більш круті роботи з дня на день. Саме він надихнув мене на мій челлендж. Коли він проводив майстер-клас у нас в Blizzard, я був вражений його підходом до створення концепту.
Я звернув увагу на найголовнішу особливість художників – прагнення зробити досконалу роботу. Тим самим вони тільки ускладнюють її створення. Досконалість недосяжна. Гонка за ним породжує відсутність дедлайнів у персональних проектах, що в свою чергу веде до негативним думкам і подразнення. Як-то я теж почав проект в стилі «закінчу, коли закінчу». У мене пішло три місяці і результат вийшов паршивейшим. Купа деталей без всякої ідеї. Голод, який ми відчуваємо як художники, бажання досягти космосу в пошуках абсолютно нової ідеї іноді затьмарює головне – які пропорції у моєї роботи і про що вона? Не потрібно багато деталей, щоб створити якісний проект.
Ти повинен прийняти факт, що в новому поколінні художників будуть люди, які будуть краще, ніж ти. Тому коли досягаєш певного рівня знань, якими ти можеш поділитися – це потрібно робити. Кращий спосіб дізнатися щось нове про дисципліну, якою ти займаєшся – це навчати інших. Спустошуючи свій посудину, ти наповнюєш його новою інформацією, новими смислами. Коли я ділюся своїми знаннями, я відчуваю себе вразливим, і це добре. Це мотивує мене отримувати нові навички.
Те, що ти робиш, повинно бути важко. Але не дратівливо важко. Якщо тобі важко, ти сердишся, значить, ти робиш неправильно. Щоб щось отримати, треба щось віддати. Жодних обхідних шляхів немає. Доведеться попітніти, але ти будеш знати, що заробив свій успіх.
Наполеон Хілл говорив, що для досягнення мети потрібно дві речі. Перше – чітке бачення мети, друге – зрозуміти, що потрібно для її досягнення, яка ціна. Мостом між цими двома елементами буде твоя готовність заплатити цю ціну. Ти прокидаєшся зранку і кажеш собі: « Заробляй свою мрію! Пора попрацювати!». Це будить тебе вранці без всякого кави.
Стаття перекладена і оформлена Максом Максимовим на основі аудіопідкасту і цього інтерв’ю.
