Ринок обладнання для передачі даних в Росії включає в себе обладнання, яке використовує технології IP, MetroEthernet, обладнання для передачі даних корпоративного класу – маршрутизатори всіх рівнів, обладнання бездротового доступу (MSWAN), віртуальних приватних мереж (VPN) і ін.
Основна стаття: Виробництво ІКТ-устаткування в Росії
17 серпня 2020 року стало відомо про те, що рада з розвитку цифрової економіки при Раді Федерації хоче поширити дію податкового маневру в ІТ-галузі та на виробників телекомунікаційного обладнання. Уряду РФ рекомендовано встановити для таких компаній ставку страхових внесків 7,6% замість 30% і ставку податку на прибуток 3% замість 20%. Детальніше тут.
6 серпня 2020 року Мінкомзв'язку представило законопроект, який покликаний спростити стільниковим операторам розширення мережі. Йдеться про надання недискримінаційного доступу операторів до об'єктів державної та муніципальної власності.
Подібні норми вже діють у ряді регіонів, включаючи Москву, Бурятії, Комі, Іркутську область та ін. При цьому немає і єдиного порядку взаємодії з розміщення обладнання між операторами зв'язку і органами влади, а також їх підвідомчими установами, зазначається в пояснювальній записці. На практиці це означає різноманітний набір умов і правил в кожному випадку, вказує Мінкомзв'язку.
Наприклад, для розміщення обладнання зв'язку на об'єктах МНС потрібно рішення комісії з попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та забезпечення пожежної безпеки суб'єкта країни, а при розміщенні на об'єктах Міністерства освіти та науки – рішення комісії з оцінки наслідків прийняття рішень про реконструкцію, отримання якого може зайняти більше року.
Як повідомляється в пояснювальній записці до законопроекту «Мінкомзв'язку», складні бюрократичні процедури щодо укладення та продовження договорів оренди часто призводять до демонтажу об'єктів зв'язку, в результаті чого бюджети всіх рівнів недоотримують значні кошти. Так, за останні три роки до серпня 2020 го було демонтовано близько 600 базових станцій, в зоні дії яких громадяни були позбавлені доступу до зв'язку. За даними відомства, на державній та муніципальній власності розміщено близько 40 тис. Об'єктів зв'язку, загальна сума орендної плати за які перевищує 4,3 млрд рублів на рік.
При розвитку нового стандарту зв'язку 5G, який передбачає багаторазове збільшення числа базових станцій, задіяних зараз об'єктів буде недостатньо, попереджають автори документа. [1]
У Москві розроблені архітектурні правила розміщення телекомунікаційного обладнання. Проект концепції «Міська естетика зв'язку», в якому прописані вимоги до зовнішнього вигляду інфраструктури зв'язку, представлений на експертне обговорення. Про це 10 липня 2020 року повідомив Департамент інформаційних технологій Москви (ДІТ), який займається розробкою концепції спільно з профільною організацією.
В ДІТ підкреслюють: столиця виступає драйвером розвитку перспективних стандартів і технологій стільникового зв'язку, але розвиток телеком-інфраструктури не повинно негативно впливати на вигляд міста.
При розробці концепції був вивчений в тому числі міжнародний досвід – Великобританії, Словаччини, Іспанії, Німеччини, Італії, Сінгапуру і Канади. Крім того, перед розробкою Концепції підрядник провів комплексний аналіз поточного стану телекомунікаційної інфраструктури та мереж зв'язку. Дослідницька робота включала в себе візуальний аудит трьох типових районів Москви: центральній частині міста, Північного Бутова і Замоскворіччя.
За підсумками аудиту було сформовано перелік найбільш частих недоліків з точки зору естетичного сприйняття обладнання зв'язку. На усунення цих проблем і спрямовані основні вимоги до габаритів і правилам розміщення обладнання мобільного зв'язку, прописані в концепції: наприклад, колір виносного обладнання, що розміщується на фасаді будівлі, повинен відповідати колірному рішенню самої будівлі, а антенно-щоглові споруди не повинні затуляти природні види і міські перспективи. Також в Концепції визначені кілька стилів зовнішнього вигляду обладнання зв'язку в залежності від місця їх розміщення.
Протягом декількох днів члени робочої групи зможуть вивчити проект концепції і дати зворотний зв'язок, яка буде врахована при подальшій доробці документа. До складу робочої групи входять представники зацікавлених органів влади Уряду Москви, операторів стільникового зв'язку і інфраструктурних компаній, а також провідних архітектурних бюро.
Ідея архітектурних критеріїв розміщення обладнання мобільного зв'язку була підтримана операторами і Мінкомзв'язку Росії. Планується, що фінальна версія концепції буде представлена на експертне обговорення в третьому кварталі 2020 року.
7 лютого 2020 року стало відомо, що Міністерство промисловості і торгівлі підготувало проект директиви, спрямованої на скорочення закупівель радіоелектроніки зарубіжного виробництва російськими державними компаніями, включаючи їх дочірні підрозділи. Детальніше тут.
27 вересня 2018 року стало відомо про заходи, які пропонують російські виробники телекомунікаційного обладнання для збільшення їх частки на внутрішньому ринку. Відповідний документ Мінпромторгу відправив альянс Телма, який об'єднує російських виробників телекомунікаційного обладнання «Елтекс», «Микран», Т8 ,.
Як пише газета «Коммерсант» з посиланням на презентацію альянсу, учасники об'єднання пропонують ввести для всіх покупців обов'язкову квоту в 25-30% на закупівлі обладнання вітчизняного виробництва. При цьому, як зазначає Телма, квота повинна діяти у відношенні як державних закупівельників, так і комерційних.
Телекомунікаційне обладнання російського походження майже не має преференцій в тендерах, пояснює альянс. У зв'язку з цим російські виробники попросили також держпідтримки в укладанні довгострокових договорів з операторами зв'язку, ЦБ, Ощадбанком, РЖД, «Газпромом», «Роснефтью» і іншими гравцями.
Крім того, Телма запропонував компенсувати покупцям заміну іноземного обладнання на російське, скасувати мита на елементи, які в Росії не виробляють, і посилити контроль за виплатою ПДВ при імпорті зарубіжних телекомунікаційних пристроїв.
За даними Телма, до кінця вересня 2018 року іноземні компанії займають 92-94% російського ринку телеком-обладнання. Вітчизняні вендори в разі введення зазначених заходів можуть розраховувати на 30% ринку в перспективі двох-трьох років, вважають в альянсі.
При цьому, пише видання, російські оператори зв'язку говорять про те, що імпортне обладнання краще за якістю і ціною. Обмеження на його поставки в країну приведуть до зростання цін для споживачів.
Представник Мінпромторгу підтвердив виданню, що пропозиції Телма у відомстві отримали. Вони «будуть вивчені та враховані», зазначив він. [2]
У серпні 2018 року компанії «Елтекс», «Микран», Т8, Асоціація виробників електронної апаратури і приладів, Асоціація розробників та виробників електроніки (АРПЕ) і асоціація «Національна платформа промислової автоматизації» запропонували уряду посилити правила імпорту телекомунікаційного обладнання.
Російські компанії відправили прем'єр-міністру Дмитру Медведєву лист, в якому запропонували зобов'язати Huawei, ZTE, Cisco, D-Link, NEC і інших іноземних виробників телекомунікаційного обладнання «перейти до прямого імпорту своєї продукції і відмовитися від використання в митному оформленні посередницьких компаній».
Пропонується введення маркування телекомунікаційного обладнання і забезпечення доступу галузевих асоціацій до митної статистики. У разі виявлення «підозрілих операцій» асоціації могли б ініціювати перевірки постачальників за участю поліції, податкових і митних органів. Автори ініціативи кажуть, що прямий імпорт дозволить «виключити заниження ПДВ» при ввезенні обладнання.
У АРПЕ оцінюють обсяг російського ринку телекомунікаційного обладнання в 250-300 рублів за підсумками 2017 року. При цьому частка рішень російського виробництва не перевищує 6-8% (15-24 млрд рублів), хоча вони могли б покрити потреби великих замовників на 85-90%, говориться в листі Медведєву.
За словами виконавчого директора АРПЕ Івана Покровського, російське обладнання в основному закуповують для відомчих і корпоративних мереж зв'язку, а якщо випускати обладнання в РФ стане вигідніше, ніж імпортувати, то ринок може збільшитися в кілька разів.
Старший віце-президент ТОВ «ЗТИ-Связьтехнологіі» (ZTE) Тигран Погосян вважає, що можна проаналізувати мита та умови ввезення готового обладнання та комплектуючих, визначивши інший відсоток переваги для російських розробників, але використання такого критерію при проведенні тендерів має залишатися на розсуд клієнта. [3]
За прогнозом компанії iKS-Consulting від початку 2009 року, ринок обладнання для передачі даних в Росії та інших країнах СНД в 2009 р скоротиться на 20% до 650 млн доларів США, що зумовлено як скороченням інвестиційних програм провідними операторами зв'язку, так і значним зниженням витрат на інфокомунікацій (ІКТ) нетелекоммунікаціонних компаніями.
За прогнозом аналітиків, в 2010 році ринок повинен був продемонструвати двозначні темпи приросту, а протягом двох років продажу обладнання передачі даних перевищать докризовий рівень ($ 760 млн в 2010 р, $ 890 млн в 2011 р).
Ринок обладнання передачі даних в Росії і СНД в 2008 році виріс на 17% до 810 млн доларів США (в цінах вендорів). При цьому на частку Росії припало 72%, України – 12%, Казахстану – 9%, інших стан регіону – 7%, говориться в звіті iKS-Consulting.
У сегменті обладнання операторського класу найбільшу ринкову частку займають 4 вендора:
У сегменті обладнання корпоративного класу лідируючу позицію займає:
На думку аналітиків iKS-Consulting, економічна криза зробила не надто великий вплив на споживчий широкосмуговий ринок. У першому півріччі 2009 р в Росії чистий приріст абонентської бази ШСД склав 1,5 млн абонентів, у цілому за 2009 р очікується 3,2 млн абонентів. Кількість абонентів ШПД склало близько 11 млн користувачів. При цьому велике число операторів продовжує експансію в нові регіони і будівництво IP-мереж в регіонах присутності, хоча і в меншому масштабі, ніж планувалося рік тому. Схожа ситуація спостерігається і в інших країнах СНД: в Україні і в Казахстані абонентська база ШСД зросла в першому півріччі на 18%, за підсумками всього 2009 р передбачається приріст на 36-40%.
Більш вразливим під час кризи виявився корпоративний сегмент. Четвертий квартал 2008 р і перший квартал 2009 р стали періодом стагнації ринку послуг передачі даних в бізнес-сегменті. Однак велика кількість операторів повідомляють про повільний, але стабільний місячному прирості виручки від IP-послуг (інтернет-доступ і VPN). В результаті в СНД в другому кварталі 2009 р виручка від послуг передачі даних в корпоративному сегменті зросла на 1%.
Уряд доручив Мінпромторгу спільно з Мінекономрозвитку до серпня 2010 року розробити і затвердити параметри, відповідно до яких телекомунікаційного обладнання, зробленому на території РФ, може бути присвоєно статус обладнання російського походження. Міністерства повинні також виробити методики визначення цих параметрів.
Мінпромторг зобов'язали розміщувати на своєму сайті інформацію про обладнання, що отримав статус телекомунікаційного обладнання російського походження, і його виробника. Крім того, повинні бути розроблені пропозиції про зниження імпортного мита на комплектуючі, які не виробляються в Росії і необхідні для виробництва телекомунікаційного обладнання, з одночасним підвищенням митних зборів на закордонне телекомунікаційне обладнання, аналоги якого виробляються в Росії.
За Мінкомзв'язку в цьому питанні залишена тільки одна функція: забезпечити внесення в умови конкурсу на отримання ліцензій на надання послуг зв'язку в мережах мобільного бездротового доступапо технології WiMax і, в перспективі, LTE в діапазоні 2300-2400 МГц обов'язкової вимоги щодо застосування радіоелектронних засобів вітчизняного виробництва.
Повноваження у визначенні преференцій для вітчизняного телекомунікаційного обладнання покладені на Мінекономрозвитку. Воно повинно забезпечити при розміщенні замовлень на поставки товарів для держпотреб 15-відсоткову надбавку до ціни контракту для тих постачальників, які запропонують телекомунікаційне обладнання російського походження.
Ідея розробки заходів щодо стимулювання використання вітчизняного обладнання висувалася представниками Мінкомзв'язку практично з моменту утворення цього міністерства в 2008 р Однак ці декларації виявилося складно реалізувати, оскільки Мінкомзв'язку на практиці зіткнулося з відсутністю в країні виробництва сучасного телекомунікаційного обладнання.
Однак проект не був підтриманий Мінекономрозвитку, а уряд вирішив і зовсім передати супернику Мінкомзв'язку рішення цього питання.
Устаткування вважається російським або закордонним залежно від ступеня його локалізації, говорить представник Мінпромторгу. А рівень локалізації залежить від обсягу виконаних на території Росії розробок (НДДКР) і технологічних операцій.
З тексту наказу слід: обладнання вітчизняне, якщо його виробник – російський резидент, не менше 50% якого належить російській стороні. Він повинен володіти правами на технології та комплектуючі, ПЗ в обсязі, достатньому для виробництва і модернізації устаткування; розташовувати науково-виробничою базою; виробляти в Росії друковані плати і виконувати фінішну складання устаткування. Мінімально допустимий рівень локалізації за всіма типами обладнання – 60-70%, причому основна питома вага в структурі трудомісткості – 95% – припадає на технологічні операції.
Наприклад, структура трудомісткості виробництва базових станцій і ретрансляторів стільникового зв'язку представлена так:
У минулому варіанті наказу, який зареєстрованому Мін'юстом, НДДКР не враховувалися зовсім. Це обурило зарубіжних виробників – Nokia Networks (раніше NSN) (NSN), Ericsson, Huawei, ZTE і Alcatel-Lucent, які хочуть продавати в Росії своє обладнання як вітчизняне. Їх технологічне виробництво розміщено за кордоном (часто в країнах Азії), але в Росії є центри розробок, і в березні 2011 р ці п'ять компаній висловилися за пріоритетний облік НДДКР в собівартості обладнання. Перший варіант методики був багато в чому списаний з «автомобільного», але у випадку з обладнанням зв'язку вагу НДДКР повинен бути більш значним, пояснювала гендиректор NSN в Росії і СНД Крістіна Тихонова. В результаті частка НДДКР виявилася невелика, нарікає джерело в одній із зарубіжних компаній.
Представник Huawei обмежився словами про те, що компанія давно чекає вирішення цього питання. Ericsson розглядає можливість локалізації обладнання в Росії і відкриває R & D-центр в Сколкові, каже її представник Сергій Скрипніков. Отримати коментарі в Alcatel-Lucent (у 2010 р створила в Росії спільне підприємство з «Ростехнологиями») і NSN не вдалося.
мережеве обладнання
Стільникові телефони
Корпоративна телефонія
