Девід Сакс, відомий венчурний капіталіст і ключовий радник президента Трампа з технічних питань, використовував свою державну посаду для просування власних інтересів і інтересів своєї мережі в Кремнієвій долині. У липні Сакс провів саміт зі штучного інтелекту біля Білого дому, де Трамп представив «План дій зі штучного інтелекту», частково розроблений самим Саксом. Ця подія та подальші політичні рішення дозволили Саксу та його партнерам отримати значний прибуток від швидко зростаючої індустрії штучного інтелекту.
Прямий вплив на політику
Сакс, призначений наглядачем Білого дому за штучний інтелект і криптовалюти, активно просував дерегуляцію та пільговий режим для компаній зі штучним інтелектом. Це включає прискорення урядових схвалень для проектів, які приносять користь великим гравцям, таким як Nvidia та AMD, потенційно приносячи їм до 200 мільярдів доларів нових продажів. Деякі представники адміністрації висловили занепокоєння тим, що політика Sachs інколи ставить інтереси галузі вище проблем національної безпеки.
Конфлікт інтересів
Аналіз фінансової звітності The New York Times показує, що Sachs володіє 708 інвестиціями в технології, включаючи щонайменше 449 часток в компаніях, прямо чи опосередковано пов’язаних зі ШІ. Багато з цих фірм класифікуються у своїх звітах як компанії, що займаються програмним забезпеченням або апаратним забезпеченням, незважаючи на те, що позиціонують себе як компанії, що займаються штучним інтелектом. Це створює явний конфлікт інтересів, оскільки Sachs одночасно формує політику та отримує фінансову вигоду від її результатів.
Використання державного доступу для особистої вигоди
Сакс також використовував свою роль у Білому домі для просування свого щотижневого подкасту «Все-в», шукаючи 1 мільйон доларів у вигляді спонсорства для доступу до президента Трампа та лідерів індустрії ШІ. Пропозиція, з якою ознайомилася The Times, показує, що саміт спочатку планувався як подія «все-вхід», де спонсори отримають ексклюзивний доступ в обмін на значні фінансові інвестиції.
Ситуація підкреслює закономірність, за якою інсайдер Кремнієвої долини стирає межі між державною службою та особистим збагаченням, піднімаючи етичні питання щодо лобіювання та захоплення влади на найвищих рівнях влади.
