Дана гра вийшла в 2009 році. Над створенням працювала бельгійська студія larian studios. Гра є продовженням ігор divine divinity і beyond divinity.
Гра – типовий представник жанру рпг. Принаймні так її представляли практично всі оглядачі. Вони ж (принаймні російськомовні видання) висловили свою досить позитивну думку з її приводу.
Але як виглядає гра зараз, коли пройшло вже досить багато часу? чи можна їй ставити високі оцінки? ось це і спробую з’ясувати (суто суб’єктивна думка).
Перший раз я пройшов її досить давно, вона мені сподобалася. І ось тепер знову проходжу її.
На самому початку, після нетривалого кліпу, нам пропонують створити свого персонажа (стать, зовнішність).
Потім нам належить досить нетривала місія, головним підсумком якої є випробувати всі три напрямки розвитку здібностей нашого персонажа: лицар, стрілець або маг. Ніяких суворих зобов’язань це не накладає. Метод прокачування схожий з тим же скайрімом, можна поміняти гілку і прокачувати інші здібності. Головне пам’ятати: очок прокачування мало, вкладати їх варто гарненько все обдумавши.
Сам сюжет на початку простий до неподобства: вступаємо в якийсь загін, виконуємо всякі другорядні доручення (головна мета – шукаємо свідків появи дракона). Але потім…потім вилазить певний” нежданчик ” у вигляді того, що тимчасово ми самі стаємо драконом. Власне в цьому і буде складатися основна зав’язка сюжету, який потім вже не здається простим…
Давши трохи спробувати делікатес у вигляді польоту драконом, гра відсуває цю можливість приблизно на середину гри. Так, ми можемо бути драконом!
політати нам доведеться вдосталь. Але, у другій половині гри.
І це ключова фішка гри (скайрім ще не вийшов!). Але “шлях в дракони” досить плутаний і місцями нуднуватий. Справа в тому, що гра стоїть на порозі, що розділяє рпг старої формації і нової. Вам не дають певної точки, куди треба слідувати і що треба робити. Виконання чергового завдання може перериватися якимись іншими важливими завданнями (на зразок першого відьмака).але проблема в тому, що потрібно уважно читати (слухати) бесіди з персонажами, вивчати книги і записки. Це ріднить гру зі”старою школою”. Навіть карта не завжди дає повне розуміння нашої мети (до пори до часу). Тому виконання деяких другорядних місій буває досить утомливо, частина з них я просто не завершив. Трохи полегшує справу можливість читати думки співрозмовника. Але за це з вас знімають трохи очок. Іноді читання думок просто необхідно використовувати для досягнення певних цілей.
Якщо дуже коротко за сюжетом: у першій частині наш ворог-старий нелюд-збоченець-некромант, що сидить у вежі. Відлупивши його до смерті, сидіти у вежі будемо вже ми.
один з наших замків. З збройової.
У другій частині наш опонент-даміан, деспот місцевого розливу.
даміан у плоті…
Тут вже нам дозволено бути драконом. Причому обличчя дракона не є лише формою пересування, це окрема гілка гри, зі своїми здібностями і навіть спорядженням (бронею).
іпостасі дракона покладена своя броня і навички.
Хоча, в деяких локаціях без польотів не обійтися.
Тепер розглянемо наші навички. Вони діляться на три умовних класу: для ближнього бою, далекого (стрільба) і різні варіації магії.
вікно навичок.
До магії можна і віднести виклик в союзники різної нечисті. Причому в подальшому нашого особистого “франкенштейна” можна прокачувати, змінюючи йому частини тіла (власний некромант – в наявності). Даний “товариш” володіє непоганим утратою і буде незайвим в мандрах по підземеллях, яких тут хоч греблю гати.
наша нежить у плоті.
Боївка в грі також ріднить гру зі старим поколінням, вона зараз виглядає кострубатою і дуже нехитрою. Ніяких особливих комбо-ударів немає. У нашому розпорядженні одна клавіша мишки на удар і розсип кнопок з прив’язаними вміннями. Це не робить бій особливо приємним, не зручно просто.
типовий бій.
А ось, що ріднить гру з сучасним розумінням рпг, так це діалоги. Це далеко не завжди банальне “так”/”ні”. Тут варто подумати перш ніж вибрати відповідний варіант. Глибини сенсу, як в першому dragon age тут немає, природно. Але зроблено непогано, навіть з гумором. Іноді і паскудним. А зовнішній вигляд деяких жіночих персонажів змусить нервово заскрипіти зубами сучасних феміністок-активісток.
зараз такий одяг в іграх не вітається…
У деяких моментах гра просто ставить тебе в глухий кут, ти просто не завжди розумієш, що далі треба робити. Наприклад, потрапивши у фіорди і отримавши завдання знайти три інгредієнта з трьох дерев, дістатися до них просто неможливо (крім самого першого). Виявляється треба ще й з деревами говорити…хто ж знав, що вони розумні (треба уважно читати всі книги в грі)…
Часто перед персонажем ставлять моральний вибір, який також не простий. Припустимо, при підборі кандидатів у свої особисті помічники в замку. Ті, чиї кандидатури ви відкинули, будуть вбиті. І вина в цьому ваша. Тобто повністю позитивним персонажем вам бути не світить (ще одна відсилання в новому переосмислення жанру).
А ще в грі “приносить задоволення “”платформінг” в буквальному сенсі. Не любите? а вас не питатимуть. Тому падаючи і вмираючи в черговий раз, подумайте про збереження.
Що ж стосується графіки в грі, то вона застаріла. Але не все так сумно. Наприклад, в деяких локаціях освітлення зроблено дуже навіть симпатично.
персональний сад нашого персонального алхіміка.
типове підземелля.
А ось деякі об’єкти виглядають “старомодно”:
Але знову ж таки, за непоганим сюжетом, це не особливо і помітно. Особисто мене не напружує.
Приступимо до тестування.
Система:
Процесор i7-8700т (робочі частоти 3800-3900 мгц)
Оперативна пам’ять: 16 гб, така частота 2666 мгц (14-16-16-34 cr1)
Материнська плата: asrock b360 fatality gaming k4
Відеокарта: evga gtx 1070 ftw
Дозвіл монітора: 1920х1080 (тестування пройде в дозволі 4к (dsr))
Запис тестових відрізків здійснювався програмою capframex.
Т.к. Грати можна в двох іпостасях, то і провів я два тестування: політавши за дракона і побігавши за людину.
Перший тестовий відрізок:
літаємо навколо замку, попутно кроша ворожі “турелі”.
Другий тестовий відрізок (печера у фіордах):
Гра вкрай малопоточна, що накладає певні обмеження в тесті в дозволі 1080р. Йде упор в два потоки, тому відеокарта залишається сильно незавантаженої. І внаслідок цього, тестувати в 1080р немає сенсу.
Для комфортної гри вам вистачить будь-якого чотирьохядерного процесора без технології багатопоточності.
З приводу відеокарти мені важко сказати, що буде оптимальним варіантом. Перший раз я грав ще на gtx 780 і її продуктивності було більш ніж достатньо. Можу тільки сказати, що gt 430 на мінімальних налаштуваннях не дає стабільних 60 кадрів. Крім того, великим плюсом гри є і величезна кількість графічних налаштувань, які досить сильно змінюють якість графіки в грі (це вам не god of war, де різницю між максимальними і мінімальними настройками треба шукати, порівнюючи скріншоти).
графічні налаштування в грі…
дуже великі.
максимальні налаштування графіки.
мінімальні налаштування графіки.
Який мій суб’єктивний висновок по грі? якщо ви шанувальник жанру рпг, якщо ви граєте в гру не “за графіком”, то пройти (або пройти заново) дану гру обов’язково варто. Це не найкраща гра в жанрі, але гідна. І сюжет, і діалоги, і локації – все дуже непогано. Навіть музика (металісти зрозуміють) від кирила покровського варта уваги.
Мої (знову ж таки суб’єктивні) оцінки.
Сюжет: “5-”
Діалоги: “4”
Анімації: “3”
Графіка: “3+”
Реалізація боїв: “3”
Музика: “4”
P. S.: багато хто скаже, що гра “відстій” і пора вже забути про таке мотлох. Але, граючи поперемінно в новинку від монстра консольної індустрії і в дану гру, ніякого душевного дискомфорту не відчував. Не все в світі визначається “графоном”…
