Вижив

13

Фільм Алехандро Іньярріту «Вижив» номінується на «Оскар», причому відразу в 12 номінаціях. Серед них — номінація «Кращі візуальні ефекти» за сцену з ведмедицею.

І незважаючи на те, що очевидним лідером у цій номінації є «Зоряні Війни», всі хочуть знати як ILM вдалося відтворити сцену нападу звіра на людину.

httpvh://youtu.be/wGBVE8c8DQk

Річард МакБрайд (VFX-супервайзер) згадує те, як обговорювалася ця сцена ще на ранніх стадіях:

— Ми продумували руху і планували хореографію, але за основу ми взяли руху цього атакуючого звіра, попередньо переглянувши величезну кількість відеозаписів. Ще ми постійно нагадували собі, що працюємо не над монстром: це реальна істота в своєму природному середовищі існування, і його поведінка є нормою – це мати, яка захищає своїх дитинчат. Алехандро хотів, щоб атака була раптовою, хотів, щоб ми відчули це і повністю занурилися в те, що відбувається.

На відміну від сцени з нападом індіанців, яку ми спостерігаємо на початку фільму, сцена з грізлі являє собою один суцільний дубль в незайманому тропічному лісі. Це безперервна послідовність кадрів на зразок тієї, що ми бачили в Бердмене.

Загалом, картину «Вижив» можна назвати результатом плідної співпраці Іньярріту з оператором Эммануелем (Чиво) Любецький, Лео Дікапріо, художником-постановником Джеком Фіском, каскадерів і ILM.

Вижив

Іньярріту підійшов до сьемкам нового фільму досить грунтовно. Художник-постановник Джек Фіск, розповідає, що картина була знята без використання будь-якого додаткового освітлення. Вирішено було використовувати тільки природні джерела світла – сонце і вогонь.

— Справа була в Канаді, в день короткий. Актори і каскадери довго репетирували, т. к. можливості перезняти невдалі кадри могло і не бути – сонце сідало занадто швидко. Багато часу ми витрачали, будучи в пошуках підходящої для зйомок майданчики з потрібним освітленням.

Вижив

— Кожен кадр цього фільму давався нам важко, — каже Іньярріту, — ми просто віддали себе на милість природи і протягом 11 місяців билися з низькими температурами і мінливими погодними умовами.

Зйомки проходили на природі або ж в побудованих з реальних матеріалів будівлях. Тому, сцена з ведмедицею – одна з небагатьох в цьому фільмі, створена з допомогою візуальних ефектів.

Вижив

— Звичайно, справжні ведмеді в зйомках не брали, — каже Джек Фіск. — Все це – каскадер і комп’ютерна графіка. У нас була думка використовувати справжнього звіра, але всі вони були занадто жирними – це відмінна риса тварин, що утримуються в неволі. Всі дресировані ведмеді, яких вам довелося побачити на тб, не виглядають як самка грізлі з 1800 року.

В якості ключового референса для сцени з нападом ведмедиці були взяті кадри з реальною атакою ведмедя на людину в німецькому зоопарку. З цього відео і була запозичена несподіванка атаки і відсутність нарізки кадрів.

Спочатку, — каже МакБрайд, — над хореографією сцени протягом декількох місяців працювали каскадери, продумуючи як вони будуть тягати і торсати актора під час нападу. Вони знімали цю сцену прямо на морозі під холодним дощем.

— Ми ж, візуальники, хотіли, щоб Лео завжди залишався видно глядачеві, як і його пошарпаний вигляд. Тому, коли камера наводився на певне місце, наш каскадер хапав і тягнув у цьому самому місці, де потім виявлялися рана або сліди від зубів. Ми також намагалися позиціонувати Лео так, щоб якомога менше гриму було задіяно при його появі в кадрі і виході з кадру, і при цьому показати глядачеві ведмедя над ним.

— Найцікавіша частина цієї сцени, на мій погляд, — це тиша і нерухомість між особливо жорстокими моментами. Момент страху – це момент в очікуванні чогось, що ось-ось має відбутися. Коли Лео вступає в сутичку, вам навіть стає шкода ведмедицю.

Вижив

Якщо поглянути детальніше на комп’ютерну графіку, ILM скористалися досвідом роботи з хутром в своєму попередньому проекті – ще не вийшов фільм WarCraft. Ведмідь був змодельований, контролери, створені командою, змушували рухатися модель дуже реалістично. Для анімації була використана Maya, для моделювання – Зенона, для рендеринга — RenderMan.

— Спочатку відбувалася симуляція плоті, потім шару шкіри, а потім тільки анімація хутра. Все це виглядало досить складно, іноді хутро здавався занадто комп’ютерним, іноді «помигивал», пропадаючи… Але ми з цим впоралися. Нам також довелося повозитися з мокрим хутром, подумати, як він буде реагувати на світло, як має виглядати на ньому кров.

— Досить багато роботи було зроблено і з анімацією, особливо з артикуляцією морди, рухами пасти і очей, — каже МакБрайд, – коли ведмедиця вже поранена, камера повертається до неї, і вона не знає що робити: ведмежата в одній стороні, загроза для них в іншого. І в самий останній момент вона піднімається і вмираючи, робить останній випад, щоб захистити потомство.

Вижив

Не дивно, що навколо цієї сцени стільки шуму, по суті, — це квінтесенція сучасних візуальних спецеффектов.

Читайте в нашій попередній статті Як працювати в Maya швидше?

Хочете знати більше? Приходьте на наші курси 3D-моделювання, скульптинга, композитинга та анімації.

Журналіст: Fio

Джерело